Дистанційне навчання, яке застосувала школа в умовах довготривалого карантину з 12 березня по 29 травня 2020 року, відбувалося з великим психологічним та часовим перевантаженням і дітей, і учителів.

 

Воно проходило стихійно, адже до нього вчителі ні професійно, ні психологічно підготовлені не були.

 

Вибраний шлях дистанційного навчання зрештою виявився хибним і тупиковим.

 

Він спровокував сплеск критики системи дистанційного навчання з боку батьків. Змушені виконувати власні трудові обов’язки вдома, вони стали свідками безпорадності власних дітей перед потоком навчальних завдань.

 

Критика була справедливою, хоча, на нашу думку, емоції батьків підживлювалися і безпорадністю самих дорослих щодо перспектив післякарантинної дійсності.

 

Ось деякі тези з листа Ірини Сенюк до вчителів (стаття «Ірина Сенюк: я звертаюсь до вчителів загальноосвітніх шкіл» на сайті ukr.life, http://www.ukr.life/uk/osvita/irina-senyuk-ya-zvertayus-do-vchiteliv-zagalnoosvitnih-shkil/?fbclid=IwAR3IHRiilr2VrlH8kCNj3KAJDdklpXrKe3kt1CRQEhps75LLQn3QpiEAIT4):

 

«Думаю, я зараз висловлю думку всіх батьків дітей 7-13 років, які зараз навчаються дистанційно на карантині….

 

…Далеко не всі з батьків зараз не працюють. Більшість продовжує працювати дистанційно. У нинішніх умовах це дуже важливо, оскільки без роботи у багатьох, вибачте, банально не буде на що існувати…

 

…Дистанційне засвоєння матеріалу займає більше часу. Крім того, не всі діти настільки самоорганізовані та відповідальні, щоб без нагадувань та контролю батьків сідати та вивчати новий матеріал, робити домашні завдання…

 

…А ще у дітей різні здібності. Не кожна дитина може обійтися без додаткового пояснення теми вчителем або батьками.

 

Ми, батьки, не можемо взяти на себе, окрім своєї основної роботи, ще й роботу 12-15 вчителів і робити це у зазначені терміни…

 

….У інших батьків інші проблеми. Хтось не має можливості сидіти вдома, тож відправив дітей до бабусь та дідусів у села. Там часто немає інтернету і можливості виконувати якісь онлайн-завдання та дивитися конференції, на які присилають посилання деякі вчителі….».

 

Підкреслюємо, що всі висловлені зауваження справедливі і могли бути не допущені. Зробити навчання значно простішим і безпечним можна було якщо не на початку, так у середині карантину.

 

Головною помилкою, яку припустили керівники дистанційного навчання, було ототожнення очного навчання із дистанційним. В першу чергу, ототожнення організаційне і часове.

 

Провідна тенденція сучасної освіти щодо інтеграції очної освіти з віртуальною освітою, використання ІК-технологій в освітньому процесі стали причиною тієї ілюзії в уявленні керівників шкільної освіти, що за допомогою інтернет-сервісів відеозв’язку (типу Skype, Zoom тощо) можливо дублювати живе навчання колективу дітей з живим учителем.

 

Причиною скарг від усієї батьківської громади була команда зберегти під час дистанційного навчання орієнтацію на шкільний розклад уроків та календарно-тематичне планування із сіткою різноманітних практичних, лабораторних, контрольних робіт.

 

Це було фатальне рішення, яке психологічно виснажило батьківську громаду, дитячі та педагогічні колективи шкіл.

 

Тоді який шлях треба було вибрати?

Але повернемось до самого процесу дистанційного навчання так, як ми його описали, спираючись на досвід навчання в ЄШКО.

 

Немає ніякої різниці між листуванням за допомогою поштової служби, яка приймає/передає паперові повідомлення, і листуванням за допомогою інтернет-сервісів.

 

Електронна пошта Google, додаток Viber, віртуальний клас Google Classroom – це посередники у листуванні учителя з учнем.

 

Отже, дистанційне навчання дітей вимагає перш за все УПОВІЛЬНИТИ  темп отримання завдань від учителів. Наприклад, замість двох уроків на тиждень започаткувати один урок на два тижні.

 

Це дає час опанувати зміст того джерела, який запропонував учитель як основний для конкретного уроку. В ідеалі кожен учень мав би отримати друкований варіант уроку так, як це передбачено в ЄШКО. Таким чином учень був би звільнений від сидіння перед екраном монітора і міг би комфортно читати.

 

Дистанційне навчання базується на такому виді мовленнєвої діяльності як ЧИТАННЯ. Одразу спадає на думку шкільний підручник як головне навчальне джерело. Але, як не дивно, батьки скаржаться саме на підручник і вважають його не пристосованим для самостійного застосування. Проте іншого навчального джерела по всіх шкільних предметах в учнів немає.

 

Тут слід пригадати, що серед умов написання нового підручника перед колективом його авторів Міністерство освіти і науки ставило і ставить умову можливого його використання для самостійного опанування навчального матеріалу.

 

Домашнє завдання в навчальних журналах ЄШКО складено таким чином, щоб підказки та відповіді можна було б знайти в тексті. Тому той, хто уважно читає і аналізує прочитане, обов’язково в повному обсязі і на відмінно виконує домашнє завдання. Така система дозволяє студентові знаходитись в ситуації постійного успіху та впевненості у власних силах.

 

Також впевненості прибавляє і можливість знайти в кінці друкованого джерела відповіді на практичні завдання, які пропонуються впродовж кожного уроку. Це правильно, бо під час дистанційного навчання в умовах САМОНАВЧАННЯ учень/студент виконує і роль учителя для самого себе. Тому йому й передана функція самоконтролю, яка в умовах масового навчання належить учителю.

 

Під час очного навчання, на відміну від дистанційного, учитель може організувати навчальну ситуацію, в якій частина дітей прогнозовано припускає помилки. Ситуація помилки є вказівкою для учителя, наскільки учні зрозуміли новий матеріал, що вони засвоїли із минулих уроків дуже добре, а що погано.

 

Типовою ситуацією прогнозованої помилки є робота окремого учня біля дошки. В залежності від складності класного завдання в одному випадку краще запросити до дошки учня із середнім рівнем успішності, в іншому – учня з високим рівнем успішності у навчанні.

 

Таким чином в одній ситуації учитель моделює можливість одного виду помилок, у другій – іншого виду або їхню відсутність, коли учень-відмінник впевнено розв’язує складне завдання.

 

В умовах дистанційного навчання ситуацію помилки неможливо ані створити, ані змоделювати. Тому учню відразу дається правильний шлях до правильної відповіді. До всіх практичних завдань уроку в навчальних матеріалах для, наприклад, студентів ЄШКО на останніх сторінках надруковані правильні розв’язки та відповіді.

 

Під час дистанційного навчання, яке відбувається на основі писемного мовлення, неможлива ситуація, щоб учень щось не зрозумів, бо це означає, що він або неуважно читав, або забув. І щоб зрозуміти, студенту все одно треба повернутися до читання та запам’ятовування прочитаного.

 

Перевагою очного навчання у порівнянні із дистанційним є можливість отримати нові знання не тільки за рахунок читання та письма, а й за рахунок решти видів мовленнєвої діяльності: ГОВОРІННЯ ТА АУДІЮВАННЯ (сприйняття нових знань за допомогою уважного слухання та розуміння).

 

Доведено, що у частини дітей існують труднощі з читанням мовчки. Частина дітей читає не цілими реченнями, а словосполученнями, бо не може охопити зміст речення цілком. І коли вони дочитують довге складне речення до кінця, то не пам’ятають зміст початку речення. Вони здатні самостійно зрозуміти текст, складений виключно із простих коротких речень. І уникають читати тексти із довгих розгалужених речень. Таких дітей більшість. Уявлення дорослих – якщо все прочитав, то й усе зрозумів – не про них.

 

Детально про це можна дізнатися із виступів Людмили Аполлонівни Ясюкової, кандидата психологічних наук, керівника лабораторії соціальної психології факультету соціології Санкт-Петербурзького Державного університету, керівника Центру діагностики та розвитку здібностей.

 

Такі діти компенсують приховані недоліки власного процесу внутрішнього читання активним слуханням учителя, обговоренням нового матеріалу під час бесід із учителем тощо.

 

Саме для такої категорії дітей корисним є застосування під час дистанційного навчання інтернет-сервісів відеозв’язку (Zoom. Skype тощо). Навіть телефонного зв’язку буде достатньо.

 

Які джерела інформації були запропоновані дітям під час карантину?

 

По-перше, це телевізійні уроки невідомих учням вчителів. Подивимось на такий спосіб подання навчального матеріалу скрізь призму дитячої психології.

 

Не секрет, що любов до шкільного предмета починається із симпатії до постаті учителя. Між світоглядом дитини та картиною світу, яка відкривається для неї завдяки опануванню знань певного шкільного предмету, стоїть посередником учитель: його світогляд, тип мислення, стиль мовлення та мовленнєвої поведінки, стиль спілкування із учнями, ставлення до учнів і до самого себе, рівень педагогічної культури та моральності. Через деякий час після знайомства з новим класом учитель намагається адаптувати навчальний матеріал для якісного сприйняття дітьми, використовує зрозумілі учням мовні засоби для пояснення нового. Поступово учитель і учні знаходять спільну мову і навчаються розуміти один одного з пів слова.

 

З такого погляду телевізійний учитель  ризикує бути незрозумілим для багатотисячної дитячої аудиторії. Любов до свого учителя, наприклад, англійської мови може стати перепоною для сприйняття екранного учителя іноземної мови: вигляд його, голос, темп ведення уроку і таке інше можуть не сподобатися і будуть заважати сприймати його взагалі у якості учителя.

 

Вихід із такого становища, зрозуміло, є. Щоб учні не порівнювали телевізійного учителя із своїм улюбленим учителем, останньому можна спробувати зробити власні відеоуроки. Теоретично це можливо, але практично перед учителем постає низка проблем матеріально-технічного характеру. Яка тут послідовність дій учителя?

 

Учитель пише докладний конспект уроку, щоб періодично дивитись у текст і не робити зайві дублі під час відеозапису. Готує/шукає наочність в Інтернеті. Готує слайди із цитатами, завданнями, запитаннями. Це підготовча робота.

 

Далі учитель повинен мати/придбати якісний мікрофон, щоб створити якісну звукову доріжку до свого відео. Повинен знайти у власному помешканні тихе місце, яке б до того ж мало привабливий інтер’єр. Повинен потурбуватися про власний зовнішній вигляд. І, нарешті, розпочати запис відео, намагаючись контролювати, щоб ніхто із членів родини не заважав сторонніми звуками.

 

І це приклад не вчителя приватної школи, а вчителя державної школи. Варто завжди пам’ятати, що кожний учитель працює на робочому місці, закріпленому за ним в закладі освіти. І заклад освіти повинен задовольнити потреби учителів у матеріально-технічному забезпеченні навчального процесу. Відеокамеру та мікрофон для запису відео сюжету, комп’ютер для створення відеоуроку учитель мав би отримати на робочому місці.

 

Припустимо, відеоурок створений (і учні бачать обличчя і чують власного учителя). А якої довжини треба його робити? До 15 хвилин, тобто тривалістю відеофайлів порталу YouTube? У 45 хвилин, як звичайний шкільний урок масової школи? Чи більше?

 

І навіть якщо відеоурок створений, листування з учнями він не скасовує. Для навчання важливим залишається зворотній зв’язок з учнем. Ось і з’явилась перед учителем дилема «що обрати»: підручник і електронне листування з учнями чи відеоурок із електронним листуванням.

 

Для якісного навчання до відеоуроку слід додати електронну стенограму/конспект уроку, щоб ті, хто інформацію краще сприймає завдяки читанню, мали б таку можливість.

 

Навіть просто електронний конспект уроку, прикрашений влучною наочністю, все ж таки краще, ніж телевізійний урок чужого учителя чи робота з підручником, автор якого теж чужа для учня людина.

 

Обсяг навчального матеріалу одного електронного конспекту в рази більший, ніж конспект уроку в очному навчанні. Тут для творчого учителя з’являється свобода у розподілі програмового матеріалу на урочні тематичні модулі. Кількість питань у домашньому завданні має покривати увесь обсяг окресленого модуля. І, як вже це було аргументовано вище, відповіді на всі домашні запитання та завдання мають бути знайдені у тексти електронного конспекту уроку. Бо  здобувач освіти в умовах дистанційного навчання сам собі і учень, і учитель в одній особі.

Окрема розмова про деякі види контрольних робіт, здійснити які в умовах дистанційного навчання неможливо через ймовірність академічної недоброчесності учнів або недостатню цифрову компетентність учнів. До таких контрольних робіт належать контрольне читання віршів напам’ять, контрольне читання мовчки, контрольне читання вголос, контрольний діалог, контрольне аудіювання, контрольний усний та письмовий твір/переказ, і навіть контрольний диктант.

 

Правильною була б своєчасна відмова від проведення таких видів контролю, а тематичну оцінку можна б було виводити як середнє арифметичне оцінок за усі дистанційні уроки і, можливо, окрему тематичну контрольну роботу. Але, на жаль, ілюзія ототожнення дистанційного та очного навчання не дозволила керівникам освіти переглянути у бік спрощення систему тематичного оцінювання шкільних знань.

 

Але повернемося до видів контрольних робіт.

 

Чотири вказані види контролю - контрольне читання віршів напам’ять, контрольне читання вголос, контрольний усний твір, контрольний переказ - дистанційно можливо здійснити за допомогою сервісу відеозв’язку або завдяки попередньо зробленому відеозапису читання та розповіді учня. Кожний, хто намагався робити відеозапис себе самого, стикався із необхідністю робити декілька дублів і витрачати значний ресурс часу. Навіть якщо відеозапис отриманий або учень в режимі реального часу відповідає потрібне за допомогою сервісу відеозв’язку, учитель не може пересвідчитися, що в момент відповіді учень не має перед очима підказки у вигляді тексту, розташованого поза межами об’єктиву веб-камери чи камери смартфону. Щоб довести власну академічну доброчесність, ті учні, які виконують такі контрольні роботи, читають вірша напам’ять чи розповідають твір із закритими очима. Це, до речі, виглядає дещо кумедно.

 

Контрольне аудіювання та контрольне читання мовчки є фронтальними видами контролю. Регламент проведення їх досить жорсткий: часове обмеження на читання тексту, одночасне виконання тестових завдань. За допомогою сервісів відеозв’язку та Google-форм здійснити такий вид контролю теоретично можливо. Але через невизначеність щодо програмно-комп’ютерного забезпечення такого виду контролю в кожного учня результативність його буде невиправдано мала. Учитель не має можливості переконатися у якості програмно-комп’ютерного обладнання своїх учнів і не здатний навіть контролювати безперервність відео - і аудіозв’язку із кожним учнем в окремому класі. Недосконалість технічних засобів спілкування учителя з класом унеможливлює якість таких фронтальних видів контролю.

 

Схожа картина комп’ютерної безпорадності перешкоджатиме здійсненню контрольного діалогу, який вимагає одночасного відео/аудіозв’язку учителя і двох учнів, які мають бачити чи хоча б чути один одного і спілкуватися. Теоретично так дозволяє зробити сервіс відеозв’язку типу Zoom, але практично без участі самих учнів учитель такий відеозв’язок не організує.

 

Письмовий переказ та твір також є фронтальними видами контрольних робіт. На написання їх відводиться певний час: в очному навчанні - окремий урок або спарені уроки (45/90 хвилин). Через неможливість в умовах дистанційного навчання забезпечити обмеження часу на виконання таких видів контролю та переконатися в академічній доброчесності учні проведення їх буде неефективним.

 

Така ж ситуація і з організацією дистанційного контрольного диктанту. Учитель може направити своїм учням відеозапис власної диктовки обраного тексту замість диктанту за допомогою сервісу відеозв’язку. Але на етапі отримання від учнів фотокопій написаного в зошитах тексту учитель не може бути впевнений, що написаний текст не був перевірений та доопрацьований ким-небудь із родичів учня. Саме за такої причини від дистанційного контрольного  диктанту варто відмовитися. Проведення диктанту не в зошитах неприпустимо: учні мають досконало володіти обома видами запису тексту: рукописним та за допомогою комп’ютерного набору сліпим методом.

 

Принциповою вимогою з боку учителів словесності (української, іноземної) має залишатися робота учнів у робочих зошитах проти намагання замінити рукописні нотатки комп’ютерним набором тексту. В умовах довготривалого карантину існує небезпека поступової втрати орфографічної та пунктуаційної грамотності учня, який тільки-но оволодіває впродовж шкільних років грамотним письмом. І хоча дистанційне навчання ґрунтується на необхідності передати учню функцію контролю (у вигляді самоконтролю), яка є суто учительською, контроль за грамотним письмом учня з боку учителя повинен залишатися за педагогом.

 

Підведемо підсумки та дамо рекомендації на майбутнє.

 

1. Використання шкільного розкладу та календарно-тематичного планування під час дистанційного навчання призвело до перевантаження учителів і учнів.

 

2. Усунення перевантаження можливо здійснити шляхом уповільнення  темпу навчання приблизно в 4 (чотири) рази: замість 2 уроків на тиждень – 0,5 урока на тиждень (тобто 1 урок на два тижні) – по кожному шкільному предмету. За еталон взята педагогічна діяльність учителя української мови та літератури, який має в одному класі тижневе навантаження в 2 уроки з кожного предмета.

 

3. Водночас для реалізації чинних програм  в обсяг навчального матеріалу одного дистанційного уроку має входити зміст декількох звичайних 45-хвилинних уроків.

 

4. В умовах дистанційного навчання масова (фронтальна) форма взаємодії колективу учнів з одним учителем автоматично замінюється на суто індивідуальну форму «1 учитель – 1 учень», яка відтоді вимагає нового змісту навчання.

 

5. Змістом індивідуальної форми навчання є листування між учителем і учнем за допомогою інтернет-сервісів.

 

6. Оптимальна організація дистанційного навчання має спиратися на отримання кожним учнем складених його власним учителем електронних навчальних матеріалів дистанційного уроку та матеріалів домашнього завдання.

 

7. Ефективність навчальних матеріалів від найкращого варіанта до найгіршого наступна: 1) друкована проілюстрована книжка дистанційного уроку із домашнім завданням; 2) електронний макет друкованої проілюстрованої книжки дистанційного уроку із домашнім завданням; 3) відеоурок, створений власноруч учителем; 4) все інше (телевізійні уроки, відеофайли сервісу YouTube, матеріали інтернет-видань).

 

8. Відповідність змісту домашнього завдання змісту отриманих навчальних матеріалів має бути абсолютною: відповіді на всі домашні завдання учень має знаходити в отриманих від учителя навчальних матеріалах.

 

9. Листування між учителем та учнем стосовно одного уроку повинно відбуватися як мінімум у трьох листах: 1-й лист (від учителя до учня) - навчальні матеріали для учня; 2-й лист (від учня до вчителя) -  домашнє завдання для перевірки учителем; 3-й лист (від учителя до учня) - перевірене, виправлене та прокоментоване щодо помилок домашнє завдання, відправлене учителем учню.

 

10. Для тематичного оцінювання успішності кожного учня протягом дистанційного навчання достатньо накопичення оцінок за дистанційні уроки.

 

11. Через неможливість забезпечення академічної доброчесності учнів та через неможливість контролю з боку учителів програмно-комп’ютерного обладнання кожного учня такі види контролю як контрольний диктант/списування, контрольний усний та письмовий твір/переказ, контрольне читання віршів напам’ять, контрольне читання мовчки, контрольне читання вголос, контрольний діалог, контрольне аудіювання для умов дистанційного навчання неприйнятні.

 

О.М. Мандровний, методист міського методичного центру