Тестове завдання багатовибіркового типу складається з двох частин:

1) з умови, яка описує певну проблему та ставить завдання перед екзаменованим;

2) списку варіантів відповідей, серед яких щонайменше один є правильною чи найкращою відповіддю, а решта - дистрактори, тобто неправильні відповіді.

Педагогів, які складають тести, можна умовно поділити на кваліфікованих та некваліфікованих. До останніх належить більшість шкільних вчителів, бо кваліфіковані обов'язково проходять відповідні теоретичні та практичні курси і одержують сертифікати. Шкільні вчителі, готуючи учнів до ЗНО, користуються або готовими тестовими завданнями (створеними кваліфікованими педагогами), або готують власні завдання за шаблонами, якими і є тестові завдання для ЗНО.

За період від 50-х років минулого століття, коли вперше було використано тестові завдання багатовибіркового типу, було розроблено і апробовано більше 40 різних форматів тестових завдань. Деякі підтвердили свої діагностичні властивості, інші - ні. Із тих, що підтвердили, не всі можуть діагностувати рівень знань з мови та літератури, а частина може бути створена виключно кваліфікованими укладачами, бо некваліфікований педагог може припустити багатьох помилок, що унеможливить якісне діагностування.

Найбільш вживаним залишається формат А, тобто тестові завдання з однією правильною відповіддю. Його перевагою є можливість перевіряти знання на різних рівнях засвоєння, а також найменша можливість помилитися укладачеві такого завдання.

Також серед завдань для зовнішнього незалежного оцінювання трапляються завдання форматів R та B.

Структура тестового завдання з однією правильною відповіддю така: умова (задача), запитання за цією умовою та чотири-п'ять варіантів відповідей, один з яких є найбільш правильним.

Необхідно зауважити, що неправильні варіанти відповіді (дистрактори) не є абсолютно неправильними, але вони все ж таки менш правильні, ніж еталонна відповідь.

Таке завдання у разі відповідного переформулювання умови і запитання дозволяє перевірити від першого по третій рівні пізнавальної сфери учнів: знання, розуміння і застосування знань.

Спробуємо пояснити зміст останніх термінів: знання, розуміння і застосування знань.

Пізнавальна сфера учнів містить цілі, що описуюють знання та інтелектуальні дії учнів.

Класифікація пізнавальної сфери (розроблена Б. Блумом в 1956 році) містить шість цілей, що розміщені відповідно до складності (від простого до складного):

1. Знання

Це здатність запам'ятовувати факти, принципи, процеси в різних предметних галузях. 

2. Розуміння

Це здатність учнів розуміти матеріал, який вивчають.

3. Застосування

Це здатність використовувати засвоєний матеріал в нових ситуаціях

4. Аналізування

Це здатність структурувати навчальний матеріал таким чином, що стає зрозумілою загальна організаційна структура.

5. Синтезування

Це здатність поєднати окремі частини знань для отримання цілого,що набуває нової якості.

6. Оцінювання знань

Це здатність судити про цінність даного навчального матеріалу в рамках поставленої мети.

Формат R - це завдання розширеного вибору.

Цей формат відноситься до категорії логічних пар і називається ще форматом розширеного підбору. У цьому форматі кожний блок складається з трьох-чотирьох умов та спільного для них переліку варіантів відповідей. Кількість варіантів відповідей може коливатися від 4 до 20.

Формат R діагностує з першого по третій рівні пізнавальної сфери учня (як і формат А). Його структура: три - чотири умови, одне запитання до цих умов і, наприклад, п'ять варіантів відповідей, які можна використосувати лише один або жодного разу.

Формат В

Тестові завдання формату В відносяться до категорії логічних пар, що складаються з трьох-п'яти визначень або цифрових значень - варіантів відповідей - та переліку слів чи фраз, що містять завдання. Варіанти відповідей означені буквами, а слова чи фрази, які містять завдання, - пронумеровані. Учень мусить до кожного пронумерованого завдання підібрати один найбільш відповідний варіант відповіді, означений буквою.

Оскільки кожний варіант відповіді можна використосувати більше ніж один раз або не використовувати взагалі, тестові завдання формату В неможливо розв'язати методом вилучення.

Передбачалося, що тестові завдання цього формату розширять використання завдань багатовибіркового типу, даючи змогу оцінити кілька взаємопов'язаних предметів в одному блоці. На відміну від сучасних форматів категорії логічних пар, завдання формату В часто не містили вступного запитання, в результаті чого були досить неооднозначними. Загалом цей формат успішно використовували до останнього часу, доки не був витіснений форматом R.

Хоча структура завдань форматів А, R, B нескладна для некваліфікованого вчителя (тобто такого, який не пройшов спеціальні курси із складання тестів), і тут трапляються помилки. Але спочатку наведемо технологічні етапи створювання тестових завдань:

1. Необхідно визначитися з завданням (проблемою), яке має бути продіагностоване під час тестування. Воно має відповідати програмним вимогам і бути чітко сформульованим.

2. Необхідно представити умови завдання і варіанти відповідей у вигляді мініатюрної моделі знань. Вибрати певні дані чи факти, що мають бути перевіреними. Продумати варіанти відповідей на поставлене запитання і записати.

Що можна використовувати як варіант відповіді?

Педагоги, працюючи з учнями, знають типові помилки останніх і модуть використовувати ці помилки як варіанти відповідей.

Як не дивно, але тестове завдання закритого типу з української мови можна скласти таким чином, що учень розв'яже його в будь-якому випадку, бо вчитель непомітно для себе залишив у завданні підказки. Тому для самоконтролю варто нагадати типові помилки, яких може припустити укладач тестів. Краще було б назвати їх технічними дефектами, яких існує два види.

І. Дефекти, повязані з досвідом у тестуванні (на це також спрямовані зусилля репетиторів)

• граматичні підказки - один чи більше дистракторів не відповідає умові тестового завдання (алогічні дистрактори)
  
• логічні підказки - частина варіантів відповіді вичерпує всі можливі варіанти
  
• абсолютні терміни - використання у варіантах відповідей слів "завжди" або "ніколи"
  
• найдовша правильна відповідь - правильна відповідь більш конкретна, більш точна чи більш повна, ніж інші варіанти відповіді
  
• повторення слів - слово чи фразу із умови долучено до правильної відповіді
  

ІІ. Дефекти, пов'язані з надмірною складністю (яка обумовлення бажанням вчителя діагностувати більш високий рівень засвоєння знань)

• це випадок, коли варіанти відповіді є довгими, складними або подвійними
  
• це випадок, коли цифрові показники подано безсистемно (не в єдиному форматі)
  
• коли варіанти відповідей є стилістично неоднорідними, порядок цих варіантів є нелогічним;
  
• якщо як варіант відповіді використано фразу "нічого з вищезазначеного"
  
• умови тестового завдання складні або заплутані

Рекомендуємо наступний порядок створення тестового завдання:

1. Напишіть умову тестового завдання.

2. Продумайте відповіді до нього.

3. Покажіть колезі лише умову завдання.

Якщо його відповідь співпаде із вашою, яку ви йому не показували, можете апробувати ваше тестове завдання.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Основи педагогічного оцінювання. Частина І. Теорія: Навчально-методичні та інформаційно-довідкові матеріали для педагогічних працівників/ за заг. ред. Ірини Булах. - К.: Майстер-клас, 2005. - 96 с.

2. Основи педагогічного оцінювання. Частина ІІ. Практика: Навчально-методичні та інформаційно-довідкові матеріали для педагогічних працівників. - К.: Майстер-клас, 2005. - 56 с.

сторінка 1       сторінка 2       сторінка 3