Тестові завдання з української мови та методика їх створення

Тести - "спеціальні завдання, виконання (чи не виконання) яких свідчить про наявність (або відсутність) у школярів певних знань, умінь, навичок"

Тест - інструмент, що складається із кваліметрично вивіреної системи тестових завдань, стандартизованої процедури проведення та завчасно спроектованої обробки й аналізу результатів, призначених для вимірювання якостей та властивостей особистості, зміни яких  можливі  в процесі систематичного навчання.

Тестові завдання бувають закриті, напівзакриті (напіввідкриті), відкриті. У чому між ними різниця?

Закриті тестові завдання - це завдання, відповідь до яких задана тому, хто тестується, так і обробнику.

Напіввідкриті (або напівзакриті) тестові завдання - це завдання, відповідь до яких відома тільки обробнику.

Відкриті тестові завдання - це завдання, відповідь до яких не задана ні тому, хто тестується, ні обробнику тесту.

Вчителі української мови використовують тестові завдання закритого типу двох форматів. Підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання поширила використання відкритого тестового завдання у вигляді міні-твору, який за типом мовлення є роздумом.

Дистрактори - це неповні, неточні, правдоподібні відповіді у закритих тестових завданнях, які мають допомогти учневі оволодіти навчальним матеріалом, а не вносити хаос у сприймання, осмислення, аналіз, узагальнення ним такого матеріалу

"Жоден дистрактор не повинен бути настільки неймовірним, щоб його вибрали менше 5% тестованих"

Наведемо десять основних технічних вимог

1. Кожне тестове завдання має оцінювати досягнення важливої та суттєвої освітньої цілі

2. Кожне тестове завдання має перевіряти відповідний рівень засвоєння знань

3. В умові повинно міститися чітко сформульоване завдання для екзаменованого

4. Варіанти відповідей мусять бути однорідними

5. Усі дистрактори (тобто неправильні відповіді) повинні бути вірогідними (правдоподібними)

6. Інформація, яка міститься в одному тестовому завданні, не повинна давати відповідь на інше тестове завдання.

7. Не рекомендовано використовувати як правильну відповідь чи дистрактор фразу "все з вищевказаного"

8. Не рекомендовано використовувати як правильну відповідь чи дистрактор фразу "нічого з вищевказаного"

9. Умова має бути сформульованою за можливості позитивно.

10. Необхідно уникати під час формулювання умови підказок (список дивись нижче)

Найпоширені підказки:

• граматична невідповідність між умовою та варіантами відповідей
  
• повторення у правильній відповіді слів з умови
  
• використання прикладів з підручника чи лекції як тестових завдань
  
• найдовша правильна відповідь (тобто за кількістю слів у порівнянні з кількістю слів інших варіантів відповідей)
  
• найбільш детальна правильна відповідь.
  
• дистрактори, що взаємозаперечують один одного

Якщо складений вами тест відповідає наведеним далі умовам, то ви зробили все правильно.

Вимоги до написання тестових завдань

1. При складанні питань треба уважно користуватися словами "іноді", "часто", "завжди", "всі", "ніколи", які, з одного боку, містять невизначеність і можуть розумітися суб'єктивно, що може призвести до помилкових відповідей, а з іншого боку, дають можливість здогадуватися про правильні відповіді.

2. Вчитель повинен формулювати завдання чітко, уникаючи слів "великий, "невеликий, "малий", "багато", "мало", "менше", "більше" тощо.

3. Вчитель повинен намагатися частіше використовувати кількісні терміни.

4. Вчитель має уникати ввідних фраз і речень, які мало пов'язані з основною думкою.

• Не треба вдаватись до довгих тверджень, оскільки вони призводять до розуміння правильної відповіді, навіть якщо учень її не знає.
  

5. Неможна пропонувати завдання з пастками. 

• Швидше за все, помиляться найбільш здібні або освідомлені учні, які знають достатьно багато для того, щоб потрапити у пастку. Окрім цього, це суперечить цілі - визначенню рівня знань і розуміння. 
  

6. Краще використовувати один варіант правильної відповіді.

• Якщо за інструкцією треба вибрати правильну відповідь, то такою повинна бути тільки одна.
  
• Якщо розробником тесту заплановано декілька відповідей, то про  кількість правильних відповідей обов'язково вказують в інструкції.
  

7. Всі варіанти відповідей мають бути граматично узгодженими з основною частиною завдання.

8. Дистрактори мають бути розумними, вміло підібраними, не повинно бути неточностей.

9. Бажано якомога рідше використовувати заперечення в інструкції до завдання, особливо багатократно в одному реченні.

• Це, насамперед, призводить до супречностей під час читання, з іншого боку, негативні знання не такі важливі, ніж позитивні.
  

10. Відповідь наступного завдання не повинна залежати від відповідей попередніх завдань.

11. Вчитель має планувати місце правильної відповіді у списку таким чином, щоб воно не повторювалося від питання до питання, не було закономірним, а визначалося у випадковому порядку.

12. Правильні відповіді й дистрактори (неправильні відповіді) мають бути однозначними за змістом, структурою та загальною кількістю слів.

• "Жоден дистрактор не повинен бути настільки неймовірним, щоб його вибрали менше 5% тестованих"
  
• Дистрактори - це неповні, неточні, але правдоподібні відповіді, які мають допомогти учневі оволодіти навчальним матеріалом, а не вносити хаос у сприймання, осмислення, аналіз, узагальнення ним такого матеріалу.

13. Бажано використовувати довге питання й коротку відповідь.

• Це дозволяє скоротити час та зменшити зусилля на прочитання та аналіз усіх відповідей.

сторінка 1                         сторінка 2