Коли у дитини навичка читання сформована не повністю, для неї одиницею сприйняття тексту буде словосполучення. Прочитане речення вона зрозуміє не відразу, бо для неї зміст начебто складається з двох-трьох частин. Така дитина може зрозуміти будь-які тексти, але за умови повільного читання. Прості речення на знайомі теми читатиме та розумітиме легко. На незнайомі теми прочитає тільки короткі тексти і знову ж таки за можливості повільного читання.

Речення складні й довгі, стилістично ускладнені, розуміє насилу.

Коли їй доводиться опрацьовувати великі за обсягом тексти, використовується власний «метод» швидкого читання: дитина  «продивляється» текст і намагається вгадати його зміст, використовуючи «стандартні» мовні звороти та штампи (невідповідність між штампами та змістом тексту зазвичай не помічається). Оскільки дитина володіє обмеженою кількістю мовних шаблонів, текст вона розуміє тільки приблизно або взагалі перекручує.

Якщо читаються не з підручника, а літературні тексти, така дитина обмежується фрагментами, де відбуваються певні події або діалог, та випускає розлогі описи природи або філософські міркування.

Великі книжки така дитина, як правило, не дочитує, бо фрагментарне сприйняття книжки псує зацікавленість нею.

Товсті книжки читають тільки діти, схильні фантазувати. Те, що дитина під час читання зрозуміла, стає основою для її власних уявлень і фантазій, які мало чим пов’язані із реальним змістом: не визначаються час і місце подій, культурні та національні особливості героїв, їх ставлення один до одного, родинні стосунки між ними. Акцентуються тільки події та розмови.

Для письма такої дитини характерні певні недоліки. Позбутися стилістичних та пунктуаційних помилок неможливо. Трапляється багато помилок у закінченнях, коли треба узгодити окремі частини складної синтаксичної конструкції. Такі ж помилки можуть виникати і під час списування, бо дитина контролює написання виключно словосполучень, а не всього речення в цілому. Часто у диктантах пише знайомі йому мовні штампи: наприклад, учитель каже: «велика і гарна повітряна куля», а учень пише: «велика і гарна червона куля». 

Така дитина може досягти майже грамотного письма у випадках, якщо користується простими, короткими висловлюваннями.

Олександр Мандровний, методист міського методичного центру, переклад на українську за матеріалами Інтернету.