ВСЕ, ЩО МИ НЕ ЗНАЛИ ПРО ФІНСЬКУ СИСТЕМУ ОСВІТИ

Систему освіти Фінляндії визнано однією з найкращих у світі. Взяти до уваги її переваги можна, застосувати їх у власній системі – важко.

 

Двері фінських шкіл відкриті для всіх зацікавлених педагогів. Американські учителі не є виключенням. Якось  після знайомства з однією із шкіл країни Суомі  американський освітянин попросив групу фінських учителів дати пораду, як покращити американську систему освіти. Фіни якось одночасно посміхнулися і майже в один голос промовили: «Відмовтесь від вашої системи тестування учнів і стандартизованих тестів». Коли старшокласників, які прибули додому після навчання в американських школах за програмою обміну, запитали: «Невже можливо відповісти на запитання, якщо немає переліку варіантів відповідей?», вони, посміхнувшись, відповіли: «Треба знати правильну відповідь». – «Самому знати?» – «Так». (https://www.youtube.com/watch?v=Asv98MtQpWU)

 

Після такого вступу варто ґрунтовно поговорити про особливості навчання дітей у фінській школі.

Фіни у побудованій ними системі шкільної освіти дотримуються рівності шкіл. Освітня політика в країни підтримує високий статус усіх загальноосвітніх шкіл. У Фінляндії немає спеціалізованих закладів освіти типу ліцеїв та гімназій, всі фінські школи загальноосвітні. Серед них немає конкуренції у такому вигляді, що ЗОШ в столиці дає кращі знання, ніж ЗОШ у прикордонному містечку.

Зрозуміло, що діти з бідних сімей ходять в одну школу з дітьми із заможних сімей. Це зумовлює батьків багатих дітей турбуватися про високий рівень умов для навчання дітей в загальноосвітній школі.

 

І головне, керівництво фінською системою освіти вважає, що молодому поколінню всі шкільні предмети потрібні. Там навіть думки не виникає у батьків чи у дітей висловитися на кшталт: «Мені цей чи інший предмет не потрібний, я не буду цього учити!».

 

Високий рівень освіти в усіх ЗОШ Фінляндії обумовлений особливим порядком найму педагогічних працівників. Як правило, директор школи укладає з учителем трудовий договір на один рік і тільки з тим учителем, який пройшов відбірковий конкурс. Щороку в конкурсі на посаду учителя бере участь 5-7 претендентів. Щоб пройти конкурс, учителі свідомо та постійно працюють над підтриманням високого професійного рівня, тому більшість педагогів мають вчений ступінь і займаються науковими дослідженнями в науці, шкільний курс якої викладають дітям.

 

Зусилля педагогів підкріплюються порівняно високими зарплатами. На сьогодні  фінський учитель отримує приблизно до 5000 євро у місяць. Разом з ним з дитячим колективом працює і помічник учителя, винагорода якого складає від 2500 євро у місяць. У штаті школи є й особливий педагог, так званий «учитель майбутнього», до обов’язків якого входить за допомогою співбесід та тестів виявляти здібності та предметні нахили учнів.

 

Робота учителя у класі принципово відрізняється від стилю роботи українського учителя. Він нові теми не розповідає, тому що вся необхідна інформація для навчання знаходиться у підручнику. На початку уроку він визначає напрям діяльності і налагоджує психологічну атмосферу уроку. Його завдання допомогти учню, а не пояснити йому. Все, що він робить, направлено на розвиток мислення дитини. Об’єм знань, який запланований на урок, опановується в класі. Учні самостійно читають підручник чи інші джерела інформації. Виконують завдання. Звертаються до учителя по допомогу і продовжують самостійну роботу. Учитель ходить між дітьми, стимулює порадами, контролює хід виконання занять. Тим сам займається і помічник педагога.

 

У фінських учителів чудові підручники та посібники, друковані та електронні. За неафішованими даними, фінські освітяни взяли за основу своїх підручників кращі радянські підручники 60-80 років природничого та фізико-математичного спрямування, переклали їх фінською мовою та адаптували зміст (не методику викладення наукових знань) до реалій часу.

 

Кожний учень має право навчатися у своєму темпі і своєму ритмі. Тому у кожного з них індивідуальна програма проходження навчального матеріалу і індивідуальні завдання.

 

Головна відмінність від української школи – фінська школа відразу в початкових класах формує навичку самостійності у власному навчанні та відповідального ставлення до нього. Учень в початкових класах також навчається раціонально розподіляти свої сили та учитися не заради дорослого (учителя чи батька), а для себе. Без таких засадничих навичок далі у фінській школі учитися важко.

 

Завдання додому учень отримує, але їх загальний обсяг такий, що, в нашому розумінні, їх начебто і немає. Обсяг домашніх завдань можна розрахувати за формулою: 10 хвилин, помножені на номер класу. Тобто в 1 класі – 10 хвилин, у 9 класі – не більше півтори години. На думку фінських педагогів, домашні завдання необхідні для напрацювання навички самостійного навчання, раціонального розподілу вільного часу, виховання уміння звертатися по допомогу, якщо потрібно. Спілкування продовжується і в системі «Wilma»: відслідковують присутність дитини на уроках, радяться з приводу позитивних та негативних моментів, наприклад, незробленого домашнього завдання тощо.

Фіни переконані, що вдома діти мають відпочивати. У них повинен бути час на міжособистісне спілкування, спорт, розваги, читання книжок, гру на музичних інструментах тощо. Батьки не повинні контролювати виконання домашніх завдань. Педагоги всім батькам радять замість цього більше часу проводити з дітьми, організувати сімейний похід у музей, в басейн чи в ліс.

 

Школа підтримує постійний зв’язок із батьками, які правильно розуміють, як їм використати вільний від навчання час для розвитку і виховання власних дітей: «Якщо ми хочемо, щоб наші діти знали більше, ми самі повинні про це потурбуватися». Інформацію про розвиток дитини батьки отримують швидко і в повному обсязі. В початковій школі практикуються постійні зустрічі з батьками, особливо з тими, діти яких мають шкільні проблеми. Учителі ведуть освітню роботу не тільки з дітьми, а й з їхніми батьками. Вони протягом року декілька разів отримують докладну словесну оцінку навчальної діяльності дитини – як він працює з іншими дітьми, чи проявляє активність, чи легко знаходить друзів, на що звернути увагу вдома. Періодично і діти, і батьки заповнюють опитувальники: як вони оцінюють процес навчання, на що на їхню думку треба звернути увагу, де у нього прогалини у навчанні, з якими проблемами він стикається.

 

Саме тому батьки активно займаються після школи з дітьми: читають разом книжки всіма мовами, які вивчаються у школі, розв’язують цікаві розважальні завдання на логіку, розшифровують ребуси, ходять до театру, у музеї, разом вивчають англійську та іспанську мови. Далі дитина вже самостійно займається історією, біологією чи фізикою. Сама приймає рішення, які предмети буде вивчати додатково далі (пам’ятаємо про індивідуальну програму навчання для кожного учня фінської школи). Одним словом, увесь вільний час після шкільних уроків учень використовує на те, щоб перепробувати багато справ і вибрати декілька собі по душі.

 

Дитиноцентризм фінської школи реалізований ще й у відсутності оцінок до 6 класу включно, тільки застосовується словесна оцінка. Також відсутній контроль знань, тобто будь-які контрольні роботи, заліки чи екзамени. Водночас на запит учня учитель може запропонувати учневі/учням серію завдань, які б ми назвали контрольними, для самоперевірки. Щоб самоперевірка була повною, учитель може виставити учню і оцінку за 10-бальною системою.

 

Сидіти постійно за партою ніхто не примушує. Можна сидіти навіть на килиму на підлозі. Якщо учень погано себе почуває, втомився, він може пересісти на диван у куточку відпочинку, який є у кожному класі.

 

Діти у Фінляндії не ідеальні: є ледарі, є і такі, хто не бажає учитися і конфліктує з учителем. В такому випадку учителі докладають усіх педагогічних зусиль, щоб зацікавити дитину хоча б не предметом, що самим фактом перебування у школі. Фінські учителі привітні та доброзичливі з дітьми. В кожній школі є соціальний робітник, якому учень має право поскаржитися на будь-якого дорослого. Спроби вчителя вийти за межи педагогічного впливу завершуються звільненням з посади учителя.

 

Водночас існують і методи впливу на відповідальність самого учня. Пропустити уроки без поважних причин неможливо. Учень обов’язково відпрацьовує пропущені заняття. Для цього директор призначає учителя, який збирає таких учнів у класі і пропонує їх навчальну роботу. Втекти від відпрацювання чи скоротити час на це неможливо.

 

Якщо учень не встигає у навчанні, його можуть залишити на другий рік. Це не є катастрофою для батьків дитини, другий рік використовується для зміцнення знань. Цього факту ніхто не соромиться.

Система освіти Фінляндії дотримується принципу безоплатності навчання. Учневі, який приходить у 1 клас, школа безкоштовно видає підручники, зошити, ручки, олівці, лінійки, фломастери, навіть калькулятори чи планшети – все, що необхідно із шкільного приладдя. Безкоштовним також є користування шкільним таксі/автобусом. Безкоштовними є всілякі екскурсії, відвідування музеїв, уся позакласна робота з дітьми.

 

І нарешті, безкоштовні шкільні обіди. Що буде їсти наступного дня школяр, він вирішує самостійно. Для цього він заходить на сайт школи і у відповідному місці замовляє для себе меню, виходячи із власних вподобань чи дієти. Кухня чудова, виготовляються блюда навіть для одної персони.

Всі відомості про навчання власних дітей батьки отримують із електронної системи «Wilma», до якої під’єднані усі школи Фінляндії. Вони знають код доступу до електронного щоденника своєї дитини і таким чином слідкують за його навчанням. Прочитавши у такому щоденнику записи вчителів, батько чи мати мають уявлення про поточні оцінки, пропуски уроків, зайнятість дитини протягом шкільного дня. Свої нотатки роблять соціальний робітник, психолог, «учитель майбутнього», навіть фельдшер.

 

Навчання в школі проходить в 2 етапи. Нижній ступінь шкільної освіти – 1-6 класи. З дітьми займається один учитель по всіх предметах, учитель-предметник з’являється з 7 класу. Як вже було сказано, оцінки у нашому розумінні відсутні, тільки використовується словесне оцінювання. У 1-3 класах навіть словесна форма оцінювання відсутня.

 

10-бальна система оцінювання з’являється на верхньому ступеню фінської школи: у 7-9 класах. 10 клас – додатковий, існує для покращення та поглиблення знань.

 

Розклад предметів по класах наступний.

 

В 1-2 класах до складу шкільних предметів входять рідна мова та читання, математика, природознавство, релігія, музика, образотворче мистецтво, трудове навчання та фізична культура.

 

У 3-6 класах розпочинається вивчення англійської мови, через рік додаткової іноземної мови (на вибір – французької, шведської, німецької чи російської), гра на музичному інструменті та додаткові дисципліни на вибір учня.

 

З 5 класу починається вивчення біології, географії, фізики, хімії, історії. Література не вивчається так, як ми звикли, це більше читання.

 

В 7-9 класах вивчається фінська мова та література, шведська, англійська мови, математика, біологія, географія, фізика, основи здоров’я, релігія (життєрозуміння), музика, образотворче мистецтво, фізична культура, трудове навчання та предмети за вибором. Трудове навчання єдине незалежно від статі. І хлопчики, і дівчатка вчаться готувати їжу та володіти лобзиком. У 9 класі обов’язковими є 2 тижні «трудового життя». Діти самостійно знаходять будь-яке «робоче місце» і з задоволенням ходять на «роботу».

 

Для репетиторства у нашому розумінні підстав немає, бо кожна школа налагоджує підтримувальне навчання «слабких» дітей. Вчителі добровільно допомагають таким дітям під час уроків або після них.

Але навіть у «сильних» і обдарованих учнів виникають навчальні проблеми з-за, наприклад, недостатнього знання фінської мови, проблем із запам’ятовуванням, з математичними навичками, іноді причиною є асоціальна поведінка дитини. Всіма такими проблемами, які пов’язані з поганим засвоєнням навчального матеріалу, займаються ті ж вчителі. З об’єднаними в малі групи такими учнями проводиться корегувальне навчання.

 

Фінські школи навчають і дітей-іноземців. Для таких учнів організовуються групи прискореного вивчення фінської мови, яку для повноцінного навчання засвоюють поступово протягом півроку.

 

Дітей, які навчалися спочатку в школах країн СНД, вражає архітектура фінських шкіл. Кожна шкільна будівля – витвір архітектурного мистецтва (https://www.youtube.com/watch?v=WnE__rbo4Yw). Школи будуються не за типовим, а за індивідуальним планом. Архітектори враховують місцевість та ландшафт і намагаються гармонічно «вписати» новобудову в інфраструктуру міста. Будівля вражає не тільки зовні, а й всередині. Так-от, дітям, які приїхали з країн СНД, школа нагадує розкішний палац, так все зручно і продумано. Затишні класи, широкі коридори, все чисто. Діти пересуваються по школі переважно в шкарпетках, хоча просять ходити в змінному взутті. Свобода в одязі, тобто шкільної форми немає. Діти спокійно виходять і заходять до класу. Ніхто не бігає, бо немає примусового сидіння за партою. Повною мірою реалізований для дітей принцип «вільної ноги». Водночас, незважаючи на привабливість знаходження усередині, десь на третій перерві дітей змушують покинути школу і вийти на подвір’я на свіже повітря. Це правило діє в кожній школі та здорового способу життя фінів. Немає значення, яка на дворі погода – вітер, дощ, сніг – усі учні виходять на прогулянку.

Матеріально-технічна база поповнюється оригінальним способом. Директор школи взагалі не турбується про це. Обладнанням робочого місця педагогів займається місцевий департамент освіти, до сфери діяльності якого входить певна мережа шкіл.

 

Директор формує заявку про необхідність постачання такого обладнання, яке, на думку колективу учителів школи, потрібне зараз. У заявку вписується все, що наразі потрібно для навчального процесу: канцелярське приладдя для учнів, зошити, посібники, підручники, додаткова література, комп’ютерне обладнання, телевізори тощо. Потреба в періодичному ремонті кабінетів та іншого приміщення школи реалізовується за допомогою такої ж заявки в місцевий департамент освіти. Інших функцій воно не має, тільки забезпечити умови для успішного навчання дітей у підконтрольних школах. Муніципальний департамент освіти відповідає також за щоденне прибирання приміщень, приготування шкільних обідів та безліч дрібних щоденних господарчих справ. Існує чіткий розподіл обов’язків. Ніяких порад стосовно освіти муніципалітет  не робить. Фронтальних перевірок шкіл та періодичного вивчення стану викладання предметів не існує, в цьому немає потреби. Одним словом, муніципалітет здійснює виключно матеріально-технічний супровід підвідомчих шкіл. А кожна школа працює над підвищенням рівня власних освітніх послуг іншими шляхами, які описані вище (https://www.youtube.com/watch?v=uQ719DPqRrs&t=1904s).

 

І на завершення розкажемо про головну мету всієї фінської системи освіти. Фінська школа готує дітей жити серед дорослих людей, тому вона не націлена готувати їх до вступу у вищу школу. Тому в ній немає екзаменів в нашому розумінні цього слова. Існує тільки єдиний спеціалізований тест наприкінці шкільного навчання. Але учителі до нього дітей цілеспрямовано не готують, ні перед ким за цей тест не звітуються. Як діти його пройдуть, так і добре.

 

Фінські діти не мріють скоріше підрости, не прокидаються вночі через нервову напругу, не мають ненависті до школи, не панікують, готуючись до екзаменів. Вони читають книжки, дивляться фільми іноземною мовою без перекладу, грають в комп’ютерні ігри, «літають» на роликах, велосипедах, створюють музику, театральні п’єси, співають. Радіють життю. І ще встигають навчатися.

 

О.М. Мандровний, методист міського методичного центру