Методика проведення диктанту з української мови

Ситуація участі в ЗНО значною мірою стає  для вчителя української мови екзаменом з методики проведення диктанту. Існують три типові помилки, яких можуть припустити вчителі:

  • диктування переважно окремими словами, а не словосполученнями чи смисловими відрізками;
  • прискорення темпу читання;
  • уповільнення темпу читання, навіть читання окремих слів по складах.

Варто зауважити, що ситуація диктанту приховано виховує і самих дітей, а саме навчає концентрувати увагу та дисциплінує їх. Тому неприпустимо з боку вчителя підказувати учням, де початок і закінчення речення. Як учні мають орієнтуватися, коли починається нове речення або закінчується старе, учитель визначає під час попереднього інструктування. За традиційною методикою диктування відбувається в три етапи, найскладніший і найвідповідальніший етап - поділ речень на окремі відрізки для наступного запису дітьми. Наведемо порядок проведення диктанту з української мови для 9 класу із "Збірника диктантів для державної підсумкової атестації з української мови: 9 клас" (укладач О.М. Авраменко, 2014 рік)


"Методика проведення державної підсумкової атестації з предмета «Українська мова» в 9 класі

Методика проведення диктанту є традиційною, узвичаєною, однак проведення державної підсумкової атестації у формі диктанту має певні особливості.

Вид роботи й назву тексту потрібно записати на дошці. Спочатку вчитель читає весь текст, після чого не дає ніяких пояснень щодо його змісту, правописних особливостей і тлумачення значень використаних у ньому слів (з огляду на те, що тексти адаптовано для навчальних потреб, у них майже відсутня так звана авторська пунктуація, немає діалектизмів, застарілих слів, складної зі значеннєвого погляду, а тому малозрозумілої для учнів лексики тощо). Учитель може давати тільки коментарі формального характеру, як-от: розміщення заголовку, запис автора чи джерела тексту та ін.


Після прочитання всього тексту вчитель читає перше речення повністю, а учні тільки уважно слухають його. Далі це саме речення диктується для запису частинами, причому кожна частина, як правило, читається тільки один раз (частиною в цьому випадку треба вважати словосполучення з двох-п’яти слів або частину складного речення приблизно з тією ж кількістю слів). Учитель може повторно прочитати частину речення, якщо вона велика за обсягом, у ній змінено нормативний порядок слів або під дією певних зовнішніх чинників учні недочули якогось слова або словосполучення. Після того як учні запишуть усе речення, його треба прочитати повністю повторно, щоб атестовані мали змогу перевірити записане.


У такий спосіб диктується кожне речення тексту. Учитель обов’язково вказує місце поділу тексту на абзаци. Після запису всього тексту він читає його ще раз від початку до кінця, роблячи паузи між реченнями, дещо триваліші від звичайних, і надаючи змогу учням ретельно перевірити написане й усунути можливі помилки. Текст треба диктувати виразно, відповідно до норм літературної мови, з правильним наголошуванням слів та інтонуванням звукового потоку, у такому темпі, щоб учні встигали вільно його записувати.



Після повторного читання всього тексту учні здають диктанти вчителеві. Часу для додаткової перевірки надавати не потрібно: сумніви щодо правописного оформлення роботи учні повинні вирішувати в процесі написання".