Обласний поетичний конкурс "Зерна доброти" - 2013

Світ буде кращим

 

Ми тут для того, щоб зробити кращим світ, 

І будуть наші усмішки щиріші,

Щоб, несучи добро у кожен дім,

Зерно давали у долоні найсвітліші.

Земля нам вродить новий урожай.

Із доброти колосся буйно в’ється.

Земля для нас і є той справжній рай, 

Де є дарунком те добро, що ллється

З долоні до долоні, із уст в уста.

Добро - найкращий вітамін для духу.

До міста доброти ми прокладем моста

І буде щастя стимулом для руху.

Живими водами зі сміху-водограю

Зумієм змити ми сліди журби.

Усі тоді полетимо до гаю

У світ бажань і де нема біди.

 І те колосся, що добро вродило

 Ми зберемо та сплетемо вінок.

 І щоб душа ніяка не боліла,

 Посієм знову доброти зерно.

 

Тебе, замість сонця, зігріє добро

 

Тебе, замість сонця, зігріє добро,

Воно подарує найкраще тепло.

Тоді, коли сонце малює картини

У спокої тихої сніжної днини,

Добро зігріває у лютий мороз,

Дарує ілюзії жовтих мімоз.

Вони нагадають про теплу пору -

Це так зігріває душу людську.

Добром поділитися можна будь з ким,

А сонце не ділиться зовсім нічим.

Добро - найсвітліше, що є на Землі,

А сонце вночі заховається в тьмі.

Ти сам розумієш, що сонце - ледащо, 

Воно не врятує від смутку нізащо.

Тому доброта для всіх  - Божий то дар,

Горить у грудях і палає, мов жар.

Тепер зігрівається серце твоє?

Добро бережи в собі понад усе!

 

На все земне небесна воля (Зерна доброти)

 

На все земне небесна воля.

І долі нам не обминуть.

Стрічаються і ріки горя,

І губиться єдина путь.

 

Проте не варто забувати,

Що є моменти не гіркі,

Життя - для того, щоб кохати,

Ростити зерна доброти.

 

І в ті часи, коли спіткає

Не тільки смуток, а й біда,

Потрібно просто пам’ятати

Про зернятка свого добра.

 

А їх ростити треба завжди:

І вдень, і навіть коли спиш.

Підживлювати ті зернятка

Любов’ю з кожним днем сильніш.

 

Та головне  - лиш пам’ятати:

Близьким своїм найкращий дар -

Частинка доброго зерняти

З душі гарячої, мов жар.

 

І хоч на все небесна воля,

І доля нас не обмине,

В душі, немов зернятка в полі,

Нехай добро завжди цвіте.

 

Пам’ятка

 

Твори добро весь час і всюди,

Тоді теплом окуті будуть груди.

Посій в житті злотавої пшениці, 

Напийся кришталю з криниці,

В зимовий час ти порятуй пташину

Та народи й зрости свою дитину!  

І дай початок ти новому роду,

Де люди цінять душу, а не вроду.

І научай людей добро творити,

Тоді і будуть люди в щасті жити!

 

Сподіваюсь

 

І знову сумно, знову сутеніє,

Душевна втома валить мене з ніг,

В моєму серці ще полум’яніє

Той спогад сподівань моїх палких.

 

Бентежить серце згадка про хвилини,

коли добром ділились звідусіль,

Тепер воно страждає щогодини,

Бо без добра  - немов на ранах сіль.

 

Проте у серці ще живе надія

На те, що розцвіте людське добро,

Потрібно трішечки терпіння

І першим дарувати всім тепло.

 

Тоді і лиш тоді настануть

Нові часи в житті людей.

Добро розквітне, і в ту мить розтануть

Мільйони втомлених від зла сердець.