Коло інформації, в якому знаходиться людина протягом двох десятиліть свого життя, навчаючись у різного роду закладах освіти, і формує зміст його особистісних переконань, тип його мислення, тип його світогляду та світорозуміння.

 

Інформація, якою керується людина при будь якому життєвому виборі, у тому числі виборі професії вчителя, двох видів: генетично обумовлена та культурно обумовлена.

 

Генетично обумовлена інформація – це несвідомі рефлекси, це те, що об’єднує людину з тваринним світом і водночас є особливістю біологічного виду «Людина Розумна».

 

Культурно обумовлена інформація – це ті культурні норми поведінки, які засвоюються людиною від час його виховання та навчання у школі, і вся інформація, накопичена поколіннями людей за весь період існування цивілізації. 

 

В принципі, доступ до інформації в школі повинен бути необмежений, і сама інформація повинна бути правдива. Якщо знання, отримані на основі недостовірної інформації, неадекватні Життю і не становлять істину, наслідком будуть проблеми в особистому та суспільному житті людини. Практика була і залишається критерієм істини. 

 

Під істиною ми розуміємо адекватність отриманої школярем інформації із Життям.

 

Під Життям ми розуміємо потік безкінечних подій, які обумовлені  минулим і які в свою чергу є причиною для подій майбутнього. Разом з тим, на нашу думку, цей потік подій, який породжується усім людством, не є стихійним, некерованим. Заперечувати наявність у Житті Бога безглуздо і ненауково. Тому, на нашу думку, Життя – це Бог і створений Ним всесвіт, який перебуває в нескінченному русі та який людство відчуває як безкінечний потік подій, що вкупі становить історичний процес нашої цивілізації.

 

Наявність Творця у своєму житті людина відчуває від народження. На думку російського релігійного філософа Володимира Сергійовича Соловйова (1853-1900), кожна людина отримує при народженні вроджене релігійне почуття – совість (сумління). Переконання в існуванні Творця у кожної людини відбувається неповторно. Жити і діяти по совісті – це жити в постійному діалозі із голосом сумління, яке є голосом Божества.

 

Вибір професії вчителя може відбутися як веління совісті. У цьому випадку, якщо людина вірить голосу совісті, ніхто: ні батьки, ні авторитетні дорослі – не звернуть її на шляху вибору професії учителя. І, на нашу думку, це є найкращий та самий правильний вибір. Чому? Той, хто розуміє сказане вище, знає, що допомога в будь-якій складній психологічній чи педагогічній ситуації приходить відразу: через мислену підказку, як діяти; через обставини, які допомагають вирішити проблему; через людей, які, як на диво, приходять вчасно і радять чи допомагають.

 

На жаль, часто родинне виховання придушує голос совісті, і тоді дитина виростає безсовісною, а її моральність є віддзеркаленням моральності її батьків. Саме тоді дитина перекладає обов’язок прийняти рішення про вибір професії на батьків. Проте буває, що вибір за дитину теж буває правильним, якщо батьки розуміють психологічні проблеми дитини і відчувають її внутрішній світ.

 

Повторимо: вибір професії можна мислити двояко: або в руслі Божого Промислу, що є найкращим вибором для людини і надасть їй можливість повністю реалізувати себе у житті; або в руслі пристосування до сьогодення в напрямку відвоювати собі найкраще місце у соціуму.

 

Тенденцією в індивідуальній свідомості представника сучасної молоді є впевненість у тому, що частина знань і, відповідно, шкільних предметів молодій людині не потрібна. Цей інформаційний вірус, який охопив сучасних учнів, також є перешкодою у виборі професії учителя.

 

Потреба учитись безперервно протягом усього життя – це наслідок розвитку і вибору нашої цивілізації. Ще до середини ХІХ століття включно знань, отриманих один раз у школі, вистачало на все життя людей багатьох поколінь. Тобто один раз чомусь навчився (засвоїв якусь технологію професійної діяльності) – і цього досить, щоб успішно існувати до старості.

 

Починаючи з ІІ половини ХХ століття і дотепер протягом життя одного покоління може змінитися декілька технологій: наприклад, дискета, лазерний диск, флеш-карта, хмарна технологія зберігання інформації. Кожна технологія базується на нових знаннях. Час на опанування нової технології може закінчитися разом із зникненням її та появою  ще новішої, яку треба знову опановувати. З кожною новою технологією з’являються нові професії, які ґрунтуються на новому знанні. 

 

Тобто у ХХІ столітті кожна доросла людина перебуває у своєрідній стресовій ситуації, коли обставини розвитку цивілізації ставлять її перед необхідністю за короткий термін освоїти нові знання, нову технологію. Навіть більше, ставлять перед необхідність опанувати сам процес створення нового знання взагалі.

 

Якщо людина, яка обрала професію учителя і використовує тільки знання й навички, отримані під час навчання в педагогічному університеті, не розуміє описаного вище процесу зміни технологічного укладу протягом життя одного покоління людей, то вона на якомусь етапі власної педагогічної діяльності може зробити висновок про помилковий вибір професії. Проте, на нашу думку, і в цій ситуації є вирішення проблеми.