Ілюстрації до повісті Марка Твена "Пригоди Тома Сойера".

Автор - Марина Прядко, учениця Славутицького ліцею (вчитель - Рак Г.О.)

Ілюстрації до роману-епопеї Л.М. Толстого "Війна і мир".

Автор - Ксенія Круковець, учениця Славутицького ліцею (вчитель - Рак Г.О.)

Вірш Бовкун Катерини, учениці 11-Д класу Славутицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1

Ромео і Джульєтта

Дві рівні у пошані і житті,

Поважні і відомі всім родини

Не спинять кровні битви і бої,

І дивна доля випадає їх дитині.

В одній родині є дорослий син,

А інша доньку вже готова обвінчати.

І закохалися, є вибір їм один –

У щасті -  вдвох, інакше нема сенсу існувати.

Але їх доля розлучити палко прагне,

На їх шляху будує перепони.

І гинуть дві дитини – два кохання –

Біля дверей трункових тануть всі кордони.

У душах цих межі і перешкод немає,

На їх серця не віднайдемо ми замків.

Заради щастя і заради серця, що палає,

На смерть пішли - заради чистої мети.

Вони шукали щастя тільки разом,

Бо лиш удвох призначено знайти кохання їм.

Серця не підкоряються наказам,

Керується душа лише кохання голосом одним.

Вірш Попової Катерини, учениці 10-В класу Славутицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1

Гобсек

Синє небо, білі хмари,

 І сонечко сяє,

Бачу – люди кругом ходять,

Кудись поспішають.

Місто все загомоніло:

 Коні, гроші, люди.

І життя вже закипіло –

Гарний день нам буде.

От сиджу я на балконі,

Чую – хтось говорить:

«Не просіть у нього грошей,

Він же вас одурить!»

І цікаво раптом стало,

Про кого ж розмова?

Тільки хочу запитати,

А тут чую знову:

«Він живе в старому домі,

Старкуватий скнара,

Знаю: за його роботу –

Буде йому кара!»

«Хто ж він, пане добродію?»

«Він лихвар, в каміні

В нього полум’я немає,

А лише жевріє,

Бігає він по Парижу

В стареньких чоботях,

Думає лише про гроші,

А ще й про роботу,

Від якої стане краще

Лиш йому одному.

Забирає в людей гроші

 Знову і знову».

Раптом я захвилювалась,

Що ж це за людина,

Для якої гроші – радість,

До того ж єдина.

«Як же звати цю людину?» -

Тут один питає.

«Та Гобсеком називають», -

Той відповідає.

«Очі жовті, шкіра жовта,

Сам худий, як палка.

От цікаво, він до грошей

Прихистився змалку?»

«Я ж бо точно ще не знаю,

Чи є в нього родина,

Бо з ним завжди ходить разом

Молода людина.

Кажуть, друг його хороший

І Дервілем звати.

Він одного разу гроші

Прийшов позичати до Гобсека,

Торгувались вони ж бо недовго,

Взяв лихвар з нього п’ятнадцять,

Розквитатись з боргом».

«Він узяв з друга  відсотки?» -

Запитав тут інший.

Подив в нього на обличчі

Ставав усе більший.

«Так, узяв. Скажу вам, друже,

З вас згребе він триста,

А якщо пощастить дуже,

То зменшить до двісті.

Тож кажу вам з усією

Добротою в серці:

Не беріть у нього грошей,

Бо ще доведеться

Вам за все переплатити.

Нащо ж це вам треба?»

Тільки він сказав - 

І я подивилась в небо.

Ні, не стану я «гобсеком»,

Краще в злиднях жити,

Аніж мати жовті очі

І грошам служити.

Інші конкурсні вірші юних поетес шукайте тут